Віра, Надія, Любов… (Яма)

Про виставу

“Знаю, що багато хто вважатиме цю повість аморальною та непристойною,

Проте, від усього серця присвячую її матерям і юнацтву“.

Повість Олександра Купріна «Яма» користувалася шаленою популярністю. Зробити героїнями жінок найдавнішої професії, розповісти їхні справжні людські історії було нечуваною вільністю, навіть нахабством.

Купрін не збирався проповідувати фемінізм, проституцію або розпусту – він закликав до людяності. Кожна з героїнь потрапила в публічний будинок з різних причин, але жодна з них не хотіла собі такої долі. І за великим рахунком дівчата виявилися в «Ямі» через людську жорстокість і байдужість.

Як і в іншій виставі театру на Подолі «На дні» за М. Горьким, звучить заклик до віри, надії і любові, які можуть змінити не тільки тебе, а й весь світ.

Віру в себе сповідує головна героїня Тамара (Даша Малахова). Її розум, нахабство і сила дозволяють їй ходити з високо піднятою головою навіть у будинку, де любов стала професією.

Женя, героїня Анни Саліванчук, сподівається, що світ зміниться, а вона знайде в ньому своє місце.

Любов відкрилася Любі (Анні Тамбовій) випадково, дівчина віддалася цьому пориву повністю і … розчарувалася, зіткнувшись з людською байдужістю.

Андріївський узвіз в середині 19 століття славився зовсім не архітектурними пам’ятками, і не дивлячись на те, що цей час давно минув, ніколи не завадить навчитися співчуття. Добро, що кожен зробить своєму ближньому, обов’язково повернеться.