По той бік воєнної хроніки…

Про виставу

Так просто і так страшно… Лише факти і нічого більше, жодного художнього прийому, ніяких вигадок… Моторошна й жорстока правда війни в устах у акторів – як кадри воєнної кінохроніки. Невигадані історії та сповіді очевидців, факти, історичні документи й дані, хронологічне відтворення подій – жанр VERBATIM не лишає вибору – лише правда й нічого, окрім правди, навіть якщо вона ось така… Смерть мільйонів – статистика, але смерть кожної окремої людини – трагедія. Тож, за кожною чорною та безликою хронікою стоїть жива душа, яка жила й страждала колись, а зараз готова розповісти глядачам свою історію – хлопчина-єврей, якому пощастило вижити після розстрілу, знепритомнівши під горою трупів рідних та близьких, мати, чия дитина загинула у газовій камері, бабуся, що годувала дітей очистками, аби не вмерли з голоду, молоденький солдатик, виживший у кривавій бійні… 

По той бік офіційної воєнної хроніки їх багато, дуже – просто безліч, і вони терпляче чекають, поки зможуть розказати вам свою історію…