| Автор(и) |
Вирипаєв Іван
|
| Дата прем'єри | 2019-02-19 |
| Кількість дій | 2 |
| Жанр | іронічна комедія про любов та смерть |
| Мова вистави | українська |
| Театр | Київський академічний драматичний театр на Подолі |
| Місто | Київ |
| Режисер-постановник, художник-постановник, художник з костюмів, музичне оформлення |
Петросян Давид |
| Художник з освітлення |
Невгадовський Сергій |
| Звукорежисер |
Шевченко Сергій |
| Відео |
Братінов Олександр |
| Переклад |
Ар’є Павло |
| Девід |
Довженко В'ячеслав |
| Меріл |
Власова Олеся |
| Елізабет |
Косолапова Світлана |
| Тедді |
Кузнєцов Володимир |
| Френк |
Бойко Сергій |
| Саллі |
Сергійко Алла |
| Бетті |
Рубашкіна Катерина |
| Максімільян |
Максимюк Максим |
Мелодраматична історія про пошук кохання, запропонована Іваном Вирипаєвим, ілюструє сучасну модель стосунків.
Сьогодні, коли ми маємо знання про все, люди отримують його без особистого досвіду, існуючи в сухих теоріях, невмінні почути ближнього і внутрішньому спустошенні, оскільки кокаїн, алкоголь і бездушні роздуми про Буддійську порожнечу не дають героям того наповнення і щастя, якого всі так пристрасно чекають. Чекають, але нічого не роблять для того, щоб це щастя подарувати тим, хто поруч з ними.
Головний герой Девід після смерті дружини не може відпустити її і продовжити жити далі. Часто він з нею розмовляє і відмовляється повірити в те, що сталося … Перебуваючи в кайданах своєї прив’язаності, вона приводить його до думки, що усі його страждання викликані тим, що він так і не любив її по-справжньому, саме тому він нещасний, адже «щастя – це робота, яку будь-що-будь, потрібно виконати добре».
Сценічний простір, в якому перебувають герої, нагадує чи то велику душову кабінку, чи психлікарню. Чи зможуть вони позбутися своїх страждань і почати працювати на своє щастя?