Конотопська відьма

Про виставу

Полювання на відьом – сумне історичне явище, етап якого переживав кожен народ світу. З тією лише різницею, що в одних країнах бісове поріддя палили, а в інших – вішали, у третіх – четвертували, а в четвертих – садовили на електричний стілець. Ми ж, шануючи перш за все у відьмі кращу половину роду людського, не піддавали її на брутальні муки. У нас, у Конотопі відьом просто топили. Дійство таке завжди зумовлювалося якимись надзвичайними історичними катаклізмами: кілька місяців нема дощу, красуня – Олена не хоче йти заміж за конотопського сотника Забрьоху, надходить депеша, що Конотопській прехвабрій сотні виступати в похід. В такі тяжкі для Конотопу часи культурні й високоосвічені люди (писар Пістряк, диплом дворічної церковно-приходської школи) приходили до висновку: «Треба топить!» Гріх не згадати тут, що вищепоіменована освічена особа та інші герої дійства в таких випадках ніколи же забували про власний зиск. З усього вищесказаного може скластися невірне враження, що місто Конотоп з околицями були позбавлені людей, які не погоджувалися з подібними порядками. Навпаки! В цій історії вони дадуть про себе знати та скажуть своє вагоме слово як у вигляді масових народних пісень, танців, бійок, інтермедій, і сольних номерах!