Зона. 30 км людяності

Про виставу

Ми звикли чути про Чорнобиль, згадувати про нього 26 квітня… Слово «радіація» більше не лякає нас сьогоднішніх, бо ми створили свою зону комфорту й існуємо в ній… 
А як живуть ті, хто лишився у Зоні Відчуження? Чому вони там і чим живуть? Дія відбувається у покинутому селі неподалік Прип'яті, у так званій тридцяти кілометровій зоні відчуження довкола Чорнобильської атомної електростанції. Навколо ліси і болота. Саме тут живуть баба Пріся з дочкою Славою та онуком Вовчиком. Та навіть у той час, коли здавалося, що вони захищені від агресивних зовнішніх впливів кордоном забрудненої радіацією зони, у життя відлюдників вриваються «реалії світу». 
Історія однієї родини, де представники трьох поколінь навчилися виживати без світла, без гарячої води, без цивілізації відкриє нові таємниці. Вони відгородилися від світу, від жахіть сучасної цивілізації, про які чують лише по радіо, навчилися домовлятися з природою. Політичні і соціальні проблеми викликають у них хронічне неприйняття і нецензурні висловлювання.
Реальні речі переплітаються з фантасмагоричними, реальний біль – з мрією про краще життя… Їхня самотність — це вимушена міра, адже йти їм нікуди. Та відгородившись від сучасного світу, ми бачимо їх — таких живих, таких знайомих кожному персонажів, якими вони можуть залишатися лише у цій їхній Зоні, в їхніх 30-ти кілометрах людяності.