Theatre.com.ua
УКР

Життя – це сон

Автор(и) Кальдерон де ла Барка Педро
Дата прем'єри 2017-09-12
Кількість дій 3
Жанр драма
Мова вистави українська
Театр Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Місто Київ
Постановники
Режисер-постановник Приходько Андрій
Художниця-сценографиня художниця по костюмах Погребняк Марія
Хореографиня Семьошкіна Ольга
Композитор, автор оригінальної музики Карпенко Сусанна
Хормейстер Навроцький Анатолій
Музичний керівник Гданський Володимир
Звукорежисер Сікорський Олексій
Наталушко Павло
Художник по світлу Марчук Ярослав
Ролі та виконавці

Про виставу

Ім’я Педро Кальдерона, класика іспанської драматургії 17 століття, є одним із найпопулярніших у світовому театрі. Він із гідністю продовжив традиції свого вчителя і наставника Лопе де Вега. Саме ці автори створили й розвинули такий популярний на театрі жанр «плаща і шпаги», який протягом століть захоплює як виконавців, так і глядачів. Адже ж історії пристрасного кохання, заради якого запальні ідальго здатні на шалені вчинки, дуелі та інші всілякі подвиги, помножені на яскраву видовищність, гостроту діалогу та щасливий фінал, завжди були запорукою акторської імпровізації та аншлагів.
Біографія драматурга подібна до життєписів класиків епохи бароко. Вона вмістила в себе навчання в мадридській ієзуїтській колегії, університет, військову службу, потім була активна театральна діяльність при дворі Філіпа IV, яка принесла славу та визнання майбутньому класику. Тут він виступив, як в якості автора, так і постановника п’єси. В багатьох із них задіював кращих на той час музикантів та сценографів, використовував надзвичайні сценічні ефекти. 
Друга половина життя драматурга й поета, в якій поєдналися складні перипетії суспільно-політичного та особистого характеру, призвели до прийняття духовного сану. Кальдерон став членом релігійного братства і останні 37 років присвятив роботі над духовними драмами.
Серед п’єс автора найбільш знані комедії «Дама-примара», «З коханням не жартують» (до речі, у 1994 році постановку цього твору на сцені франківців здійснив В. Опанасенко), та філософська драма «Стійкий принц».  
Найвідомішими зверненнями на театрі до п’єси «Життя є сон» були постановки В. Мейерхольда та О. Таірова на початку ХХ століття.
Сюжет п’єси є фантастично театральним (в цьому також відчувається обізнаність автора із законами театру).
Далеко в лісі існує вежа, в якій протягом багатьох років замкнено втаємниченого в’язня. Ніхто і ніколи його не бачив – такий закон короля Басиліо. З’являються мандрівники – чоловік та жінка у чоловічому вбранні, які випадково зустрічаються із дивним в’язнем. Згодом з’ясовується, що це – принц Сехисмундо, якого батько сховав подалі від королівського двору, аби уникнути страшного пророцтва, згідно якому Сехисмундо має стати тираном і загубити країну. Проте цікавість та поради оточуючих провокують батька на хитромудрий експеримент: перенести сплячого Сехисмундо до палацу і поводитися із ним як із спадкоємцем. Так миттєво Інфант отримує все, про що тільки може мріяти людина, а головне – безмежну владу. Через фантастичне перетворення розпочинається блискавичний і страшний каскад карколомних пригод Сехисмундо у палаці.