| Автор(и) |
Кобилянська Ольга
Петросян Давид |
| Дата прем'єри | 2018-02-24 |
| Кількість дій | 1 |
| Жанр | містерія |
| Мова вистави | українська |
| Театр | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка |
| Місто | Київ |
| Режисер, сценографія, музичне оформлення, інсценівка |
Петросян Давид |
| Художниця по костюмах |
Рудюк Наталія |
| Музичний керівник |
Гданський Володимир |
| Художник по світлу |
Головін Євген Пантюшенко Сергій |
| Звукорежисер |
Наталушко Павло Руденко Іван |
| Батько |
Баша Василь |
| Мати |
Липчук Леся Руснак Лариса Яблочна Олена |
| Михайло |
Сєттаров Ренат Форманчук Олександр |
| Сава |
Чернов Дмитро Шаран Іван |
| Анна |
Баша Ксенія Кришталь Тетяна |
| Рахіра |
Міхіна Тетяна Снігур-Храмцова Ганна Федорак Христина |
| Вона |
Косолапова Світлана |
Вистава «Земля» є інсценізацією однойменної повісті (1901) класика української літератури Ольги Кобилянської (1863-1942). Як відомо, в основу твору покладено реальну подію, що сталася в одному із сіл Буковини, а саме – братовбивство заради володіння землею.
Використавши цей нечуваний за жорстокістю факт, письменниця, у відтворенні непростих колізій створила багатошарову, поліфонічну сакральну історію, яка багато в чому перегукується із біблійською притчею про Каїна та Авеля. Про вічні для кожної людини категорії, поняття Гріха, Материнської Любові, Свободи Вибору, Честі та Кохання. Всіх тих чеснот, які мають бути домінуючими у людському існуванні. І кожна з яких тим чи іншим чином впливає на наші Долю та Талан. В центрі оповіді плин буденності родини Федорчуків: батька Івоніки, мати Марії та двох братів - Михайла та Сави.
Земля була й лишається сенсом життя батьків. Заради неї вони гарували, недоїдали, відчували її та плекали як живу істоту. Гадали, що й сини продовжуватимуть цю майже святу місію. Проте надто різними Господь створив синів. Михайло – працьовитий, лагідний, покірний та чемний до батьківського слова, так само міцно і майже фанатично, як і батьки, був зв'язаний усім своїм їством із землею та господарством. І абсолютно протилежний Михайлові – Сава. Волелюбний, вільний у вчинках та своєму виборі. Та й навіть покохали брати різних за вдачею дівчат: Михайло – тиху, працьовиту наймичку Анну, що повсякчас потерпала від рідних; Сава – напівциганку, напівмолдаванку Рахіль, свою двоюрідну сестру (що в свою чергу вже є гріхом), яка живе, куди вітер понесе. Але вона єдина, хто має вплив на Саву та міцно володіє не лише його серцем, а душею… Двоє рідних братів і такі різні долі…