Така любов

Про виставу

Перед нами три покоління: бабуся, мама та дочка. У кожної своє життя, своя історія, любов. Та у Олени любов особлива – не  груба, матерно-алкогольна, як у мами і бабусі, а тиха, спокійна, мирна. Взаємна.
Стомившись від слабкодухості матері, яка вічно терпить побої та приниження чоловіків, Олена тікає до іншого міста. Сказавши одного разу цьому дикому світу «ні», вона будує стосунки за принципово іншими законами – законами  любові, довіри та поваги. Вона розчиняється у Паші, а Паша – у  ній. Обидва мріють про дитину. Але доля не питає їх, а йде своїми шляхами.
П’єсу цю було прочитано 14 лютого 2014 року (у розпал Революції гідності) у Санкт-Петербурзі, в програмі міжнародного фестивалю сучасної драматургії «П’ять вечорів імені Олександра Володіна». От що в «Петербургском театральном журнале» написала критик Яна Постовалова:
«У кожного своя любов: батьківська, материнська; любов чоловіка до жінки, чи жінки – до  чоловіка; віддана, пристрасна; хтива, від нудьги; просто так, від жалю... Та яка б не була любов, щастя вона не обіцяє. Любов ніби і є, але герої не раз повторюють: «Та щось не те, відчуваю!».
Роботу над текстом було розпочато в рамках Черкаської театральної лабораторії влітку 2013 року. «Донор» історії – актриса  Олена Брехаря.