Річард ІІІ

Про виставу

Театр – зменшена модель світу. Така собі мініатюрна копія, аби зручніше було роздивитися усю його велич та усю його недосконалість.
Коли Вільям Шекспір у комедії «Як вам це сподобається» через одного зі своїх персонажів промовляв: «Весь світ – театр, а люди в нім – актори», цікаво, який саме театр він мав на увазі?
Отой старий, єлизаветинський, для якого писав сам?
Де усі ролі виконували чоловіки?
Час змінився, театр змінився, а ось світ…
Здається, світ усе ще нагадує той старий театр, де усі ролі – головні та епізодичні – грають чоловіки.
Особливо, якщо йдеться про велику політику.
А «Річард ІІІ» – саме про політику, про боротьбу за владу, про цинізм та жорстокість тих, хто претендує на вищий пост у державі.
Герцог Глостер, майбутній король Річард ІІІ, йде на свій трон у буквальному сенсі по трупах своїх братів. Він знищує усіх родичів, які згідно із законом про наслідування престолу, відділяють його від мети.
Несподівано цю криваву історію режисерка Корнелія Кромбгольц, арт-директорка Магдебурзького театру, та драматург театру Давід Шлізінг транспонують для сімох актрис.
Якби світом керували жінки – чи щось би змінилося?
Може, поменшало би ненависті чи заздрості, люті чи знущань?
Посеред сцени стоїть гігантський басейн із багном – як символ політичної арени – і чекає всіх, хто наївно сподівається залишитися чистим.
Попередження: усі збіги спектаклю та його героїв із сюжетами та дійовими особами українського політичного життя – випадковість. Адже ницість українського політикуму перевершує навіть фантазію генія Шекспіра.

Міжнародний проект – копродукція із Магдебурзьким театром, здійснений завдяки фінансовій підтримці Українського культурного фонду.