Онєгін. Life

Про виставу

Туга і відчай, що переслідували  Онєгіна  протягом останніх років і які він душив  зусиллями волі, знову вирвалися назовні. Заглиблений у свої роздуми він бродить власним будинком, все, що його оточувало і було дорогим, — остогиділо, стало чужим і втратило сенс.  Лише спогади, як настирливе видіння, все сильніше огортають його свідомість. Спогади, від яких хочеться бігти, сховатися,  які хочеться відігнати, переслідують Онєгіна і повертають до нав’язливої думки про втрачене щастя, туди, де «щастя видилось безмежне».