Львівський муніципальний театральний, художньо-дослідницький та освітній центр «Слово і голос»

Про театр

ТРАДИЦІЯ – це передання знання із покоління в покоління з рук в руки від Майстра до Учня через Традиційні художні форми: пісня, танець, текст…

Ось визначення Традиції, яке нам близьке ( Ален де Бенуа): 

«Спробуймо зрозуміти, що мають на увазі під традицією, оскільки зазвичай це поняття заперечується, спотворюється або трактується неправильно. Традиція не має нічого спільного ні з місцевим колоритом, ні з народними звичаями, ні з дивакуватими діями місцевих жителів, які привертають увагу збирачів фольклору. Це поняття пов'язане з витоками: традиція - це передача комплексу вкорінених способів полегшення нашого розуміння сутнісних принципів універсального (вселенського) порядку, тому що без сторонньої допомоги людині не дано зрозуміти сенс свого існування.

Ідея, найбільш еквівалентна і найбільше здатна відобразити сенс слова «традиція» - це духовні стосунки між майстром і учнем. Тобто, це творчий вплив, аналогічний духовному покликанню або натхненню, настільки ж реальний для духу, як спадковість для тіла. Нас тут цікавить саме внутрішнє знання, яке співіснує з самим життям, але в той же час і усвідомлення вищого розуміння, яке на цьому рівні невіддільне від особистості, яка закликала його до життя і для якої воно становить сенс існування.

З цього погляду особистість повністю залежить від того, що вона передає; вона тільки те, що вона передає, і тільки в тій мірі, в якій вона це робить.»

• з 2000 р. почався проект «ІРМОС. Давні духовні напіви України»»,

• 2003-2010р.р. – ГО «Мистецьке об’єднання «Майстерня пісні»» - модель особистого розвитку, що базується на законах Традиції та традиційних технологіях та втілюється в сучасному соціо-культурному полі;

• із 2010 р. -  Муніципальний художньо-дослідницький та освітній центр «Слово і голос».

Український народ найглибше, найшляхетніше знання про себе, найкращу поезію і свою пам’ять вклав у ПІСНЮ. Ми належимо до тих рідкісних народів, які бережуть і несуть себе через віки – піснею (як грузини, болгари, корсиканці).

Радянський тоталітарний режим бажав знищити це знання і пам'ять народу про себе - запровадив науку, базовану на матеріалістичному світогляді: 

фольклористику та етнографію – де пісня є лиш відбитком  історично епохи і ландшафту. Насправді ж ПІСНЯ – це художня форма, яка в собі несе духовну вість народу наступним поколінням.

Сьогодні, в час війни в цілому світі і в нас вдома, вважаю своїм обов’язком перед своєю землею і перед нащадками – ініціювати і створити 

МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ ТРАДИЦІЇ в Україні, діло якого - живе Передання :

• виховати людину - носія і служителя традиції

• усвідомити і впізнати своє лице як народу

• розчистити джерело культури:  «…воно знову оживає і сміється знову»(Шевченко)

• зцілити, подолати прірву перерваної Традиції в молодій людині-сучаснику і в культурі в цілому

• явити в новітніх художніх формах театру і музики ТРАДИІЮ СЬОГОДНІ - вість часу

• таким ЧИНОМ спинити війну в людині, в своїй землі і у світі

Я свідома, що являю, можливо,  останнє покоління, яке навчалося у Майстрів, носіїв цільного знання – у тих людей, які безпосередньо несуть собою джерело Традиції. Тобто, я належу до покоління, яке отримало родинне передання – від бабунь, тіток і дядьків моїх, від тата…, коли вся родина співала – до покоління тих, хто зростав серед поля традиційного співу. А це - спосіб виховання цільної людини. який сьогодні відсутній в учбових закладах України.

Тому моя роль — стати ланкою у живому ланцюзі Традиції, весь досвід дослідження традиціної пісні і створену методологію зібрати в Школу, виховати Носіїв. А ще створити базу, державну інституцію, яка має берегти і розвивати пісенну Традицію моєї землі.

Наталія Половинка – співачка, актриса, педагог, режисер, Лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка