Коли птахи відлітають

Про виставу

Сьогодні на сцені театру Саксаганського у головних ролях – два блискучі дуети: з. арт. України Людмила Мерва та Олександр Шевчук, з. арт. України Світлана Волкова та з. арт. України Євген Тодоракін. Історія життя, історія кохання тривалістю в півстоліття у виконанні кожної із цих акторських пар – пронизлива, наповнена любов’ю, ніжністю, саможертовністю… І разом з тим – гіркотою, розпачем, трагічністю. Одним словом, за один вечір можна відчути цілий всесвіт людської душі, проникнути у всі закутки людських взаємин. Як будується сімейне щастя, від чого залежить? Як виховати гідне продовження роду у наших дітях? Чому так часто замість тепла і турботи нащадки платять чорною невдячністю? Чи будуть про нас піклуватися наші діти?
Звичайно, вистава не дасть відповіді на ці питання. Хтось пофілософствує разом з героями: «A може, діти просто як птахи? Вони теж дотримуються законів природи. Адже кожної весни птахи в’ють гнізда для своїх пташенят, годують їх, захищають. А коли пташенята виростають і стають на крило, то відлітають, кинувши своїх тат і мам. Вони відлітають і навіть забувають про те, що у них десь є батьки»… Хтось прислухається до свого сумління: «Чи часто я давав мамі привід ховати заплакані очі?» Хтось з надією подивиться на сина чи доньку: «Ні, мої діти не такі, вони правильно виховані». Хтось, ідучи додому, просто зателефонує батькам. Але ніхто не залишиться байдужим. І це найголовніше, бо театр не покликаний повчати – він пробуджує емоції і смак до життя.