Калігула

Про виставу

Калігула. Це ім'я реальної особи, римського імператора з династії Юліїв-Клавдіїв, багато століть, починаючи з книги історіка Свєтонія «Життя 12 Цезарів» (бл. 120 р. н.е.) асоціюється із жорстокістю, для якої не існує жодних меж, безкарністю тиранії, збоченнями, що сягають абсурду.
І в той же час його, по своєму трагічна доля інтригує, заворожує таємничою парадоксальністю, певною одержимістю.  Що стоїть за його зневагою, подекуди відвертою ненавистю до всіх і кожного, з якої виникає тваринна жорстокість?
Калігула у версії Альбера Камю  - самотній егоцентрик, що пережив втрату гріховної любові до сестри, намагається врятуватися від божевілля і болю порожнечі, який породила ця втрата рідної душі. Бажаючи звільнитися від минулого, користуючись необмеженою владою імператора, Калігула прагне довести всім і кожному свою силу та незламність перед викликами долі. Намагаючись повернути сенс буття та щастя, він починає діяти. Але його вчинки несуть лише хаос та смерть. Чи існують відповіді на питання, що хвилюють головного героя п'єси та кожного з нас: до якої ницості здатна впасти людина у своєму страху за власне життя? Через що або через кого спроможна переступити, стерпіти приниження, тортури? Що є справжня свобода? Якою ціною здобувається свобода окремої особистості? Що перетворює людину на раба, на істоту, яка втрачає гідність і честь? На що здатна людина з необмеженою владою? Вона сама чи страх і мовчазне потурання, що володіє оточенням, породжує тиранію, несе смерть і загибель не лише людства, а й цивілізації в цілому…