Кабаре Бухенвальд. Вечір І

Про виставу

Автор тексту, що його можна трактувати як довгу сповідь однієї героїні, але й як мозаїку спогадів та зізнань різних жінок, - театральний чарівник та дослідник КЛІМ, давній друг курбасівців, дав своєму твору провокативну назву, однак, не збирався, мабуть, нікого спеціально шокувати.. його скоріше, надихають біблійна «Книга Йони», фільм «Дзеркало» Андрія Тарковського, Дантова «Божественна комедія». Але насамперед – невигадані, однаковою мірою типові та унікальні фрагменти конкретних доль, які, власне, й формують тендітний та химерний сюжет львівського «Кабаре Бухенвальд».
«Бухенвальд» -- звісно, метафора. Бо концентраційним табором, зрештою, виявляється індивідуальний, настояний на егоїзмі внутрішній світ самої людини, її мстива і вдячна пам’ять, її невитравлені образи та зради, її незримі зв’язки з предками, її кострубаті мрії і вицвілі надії. Власне, всі монологи в цьому «Кабаре» -- про те, що зберігаєш, хочеш від цього позбутися, але змушений завжди носити з собою.
По суті, дуже трагічна притча. Але вистава, натомість, виявляється світлою та навіть оптимістичною. Бо можна виливати на інших свій душевний бруд, як, на жаль, практикується в нашому суспільстві, а можна, як це трапляється з героїн(ями)ею вистави, сповідально цю душу розчахнути. Сподіваючись бути почутою.»
Сергій Васильєв