Гра

Про виставу

В пролозі до п’єси «Сімейні історії», за якою була здійснена постановка вистави «Гра», драматургиня Біляна Срблянович пише: «Діти у цій п'єсі – НЕ сироти, ні за характерами, ні в повсякденному житті. Вони – громадяни зруйнованої країни».

Сюжет розповідає про стосунки чотирьох дітей, що проявляються у їх грі, яка своєю чергою перегукується із реальним життям. Через форму дитячої гри режисерка руйнує тишу навколо незручних тем, проговорюючи проблеми сучасного виховання.

Ми навіть не задумуємося, що діти – це відбиток нас самих в минулому. Ще менше нам спадає на думку, що їх поведінка – це копія всього того, що ми робимо кожного дня. Так і у виставі «Гра» показано, як діти, вирішивши погратися, показують усі наші недоліки.

З дитячою безпосередністю персонажі відтворюють все, що бачать навколо. Вони грають нас. Це ми, дорослі – жорстокі, жадібні, байдужі, боягузливі люди. Таким ми зробили цей світ. В кожній сцені суцільне здивування, радість, прагнення втекти, викривлена реальність, навмисне перебільшення, іноді шок, місцями огида та смуток від усвідомлення того, що діти можуть і вміють повторювати тільки те, що підносимо їм ми, дорослі.

Це вистава про дітей, яким не вистачає любові, на яких звалилося все відразу: соціальні потрясіння, сімейні катаклізми та війна.