Theatre.com.ua
УКР

Голий король

Автор(и) Шварц Євген
Дата прем'єри 2016-03-26
Кількість дій 2
Жанр казка-притча для дорослих
Мова вистави українська
Театр Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької
Місто Львів
Постановники
Режисер-постановник Сікорський Вадим
Художниця-постановниця Тарасенко Наталія
Музичне оформлення Терлецький Тарас
Помічник режисер Жуков В'ячеслав
Шелест Костянтин
Ролі та виконавці
Генріх Коржук Василь
Московець Назарій
Христіан Кіргач Ярослав
Ревкевич Богдан
Принцеса Калинюк Інна
Шумейко Марія
Король-батько Кузьменко Олександр (Львів)
Юхницький Януш
Придворні дами Боймук Наталія
Далявська Галина
Калинюк Інна
Кулай Марта
Мелеш Світлана
Михайлюк-Коржук Юлія
Кучма Мар’яна
Шепетюк Надія
Шумейко Марія
Солук Мирослава
Міністр ніжних почувань Гарда Орест
Норчук Олександр
Мер Максименко Максим
Мартин Роман
Диригент Войтюк Андрій
Волинський Юрій

Про виставу

Любов до театру є вродженою хворобою, від якої ніякі щеплення – навчання на юр-фаці, служіння в війську, ба навіть факт народженняvв сім’ї далеких від мистецтва людей – не допомагають. Доказ цьому – життя Євгена Шварца (1896-1958), який пройшов цей шлях й знайшов себе в сфері театрального закулісся як драматург-казкар. «Голой король» є одним з його найвідоміших творів, у якому на основі казкової історії бачимо багатовимірну філософію, що стосується саме дорослої аудиторії. Сатиричне сприйняття дійсності, людини у суспільстві, абсурдність і незлагодженість світобудови – у дусі часу міжвоєнного періоду ХХ століття, що, нажаль, не втратило актуальності й для нас сьогодні.

П’єса написана за мотивами трьох казок Г.-Х. Андерсена – «Свинопас», «Принцеса на горошині», «Нове плаття для короля». Свинопас на благородне ім’я Генріх закохується в принцесу, причаровує її: серед чеснот має неординарність думки та сміливість вчинків. За дива пустого казанка привселюдно виманює 1000 поцілунків красуні й обіцяє їй весілля. Батько ж король від свиней подалі відправляє дочку до сусіднього монарха для шлюбу, який й виявить свинську породу людського роду. Справжність принцеси перевірено – не спиться її на горошині, й жених у захваті від принад нареченої, але… Король – голий. А принцеси не одружуються з, хай навіть дуже багатими, але привселюдно визнаними самодурами.

Це й забезпечить казці щасливий кінець. Хоча не лише це – не забуваймо про любов. Цинічність й іронія – те, чим виживає людина сьогодення. Можливо, зараз не час для казок, тому жанр визначено – «притча» як сміливі люди боролися за примарне щастя у світі, зовсім для щастя не створеному. Воно лише ввижається у майбутті, перетворюючись у субстанцію нестатичну. Тому усміхнені й задоволені обличчя найчастіше зустрічаємо у мандрівників – дорогами, уявою, казками.

Тема влади та її відповідності моральним, етичним, ментальним ідеалам провідна у творі, але привабливість та гострота її глибше: слабкодухість і плазування в душі кожного з тих, кого в п’єсі названо придворними, підданими. Можна скільки завгодно королів вигнати, але тільки коли Генрихів стане більшість – суспільство може сподіватися позитивних змін.

Афіші, програми