Цибульський Адам (актор, режисер)

Біографія

Народний артист України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, лауреат обласної премії ім. Бориса Романицького, лауреат премії ім. Йосипа Гірняка Національної спілки театральних діячів України. 
У 1968 році закінчив Теребовлянське культурно-освітнє училище. У 1976 році органічно увійшов у трупу Львівського обласного державного українського музично-драматичного театру ім. Я. Галана (м. Дрогобич). Високий професійний рівень, яскраві сценічні дані поставили Адама Цибульського в ряд провідних акторів театру. Творча індивідуальність, високий професіоналізм – складова частина акторських робіт митця. Його ролі відзначаються чіткою мотивацією психологічного малюнку ролі. У 1994 році актору присвоєно почесне звання «Заслужений артист України». Високу оцінку отримали сценічні герої Адама Цибульського: Іван Франко – «Таїна буття» Т. Іващенко, Доменіко – «Шлюб по-італійськи» Е. де Філіппо, Шпак – «Шельменко-денщик» Г. Квітка-Основ’яненко, Корній – «Марія» за Уласом Самчуком, Сірко – «За двома зайцями» М.Старицький, Макухович – «Кредит для камікадзе» А. Крим, Міністр – «Вертоліт» Тунджер Джюдженоглу, Актор – «Блазні» Б. Мельничук, Івоніка – «Земля» О. Кобилянська, Хазяїн – «Дуже проста історія» М.Ладо та ряд інших. Як режисер-постановник здійснив постановку вистав: «По щучому велінню» М. Кропивницький, «Троє поросят» В. Гирич, «Золотий ключик» інсценізація Н. Цибульська за О.Толстим, «Кіт у чоботях» інсценізація Н. Цибульська за Ш. Перро, «Сміливець Іванко» інсценізація Н. Цибульська за легендами Карпат, «Прибульчик» Є. Тищук, «Фізкультура для Баби Яги» Н. Уварова, «Чарівні пиріжки Червоної Шапочки» Б. Мельничук, «Дерев’яний король» В. Зимін, «Правда і кривда» А. Шиян, «Летючий корабель» А. Шиян, «Сміливці та зла королева» Б. Бреєв, Ю. Проданов та інші. З 2011 року – народний артист України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ сту- пеня (2018 р.), лауреат обласної премії ім. Бориса Романицького (2017 р.), лауреат премії ім. Йосипа Гірняка Національної спілки театральних діячів України (1994 р.).